[ad_1]
Автор: Лекс Свіфт
25 жовтня відбулися довгоочікувані вибори до місцевих рад України, які неспроста прозвали «четвертим туром президентських виборів». Якби вони одночасно з парламентськими або трохи пізніше в 2019 році — на хвилі ейфорії від перемоги Зеленського «Слуга народу» настворювала б в регіонах монокоаліцій, а містами і селами управляли б весільні фотографи, втягуючись у всякі зашквари і корупційні скандали.
Але в минулому році цього не судилося відбутися. У зашкварах і корупції загрузла оновлена система влади імені Зеленського, грунтовно підірвавши довіру до «новим людям» в політиці. До дня чергових виборів рейтинг правлячої партії впав настільки, що «зеленим» довелося вдаватися до дивних технологій, які ніхто не зрозумів: по телеканалам заговорили про «українську вакцині від коронавируса», а Зеленський анонсував на 25 жовтня свій «опитування» з «питаннями, які ніхто вам ще не ставив ». Опитування, до речі, приніс більше шкоди ніж користі: до нього залучали неповнолітніх (яких ще й за чутками «кинули» на гроші), а віддати голос можна було багато разів. Що викликає питання до репрезентативності такого голосування.
Що ж показали ці вибори для країни? Спробуємо розібратися.
явка
ЦВК повідомляє про явку в 36,88%. Для порівняння: в першому турі місцевих виборів 2015 року явка становила 46,6%, на парламентських 2019 року — 49,84%. При цьому через складну нової виборчої системи чимала частина бюлетенів напевно виявиться зіпсованою — тому що їх заповнили неправильним чином.
Настільки низька явка має свої пояснення, як і наслідки. В Офісі Президента намагалися переконати, що в усьому винен коронавірус, вибори складні, рік високосний, хтось інший винен, і взагалі у нас на відміну від Росії демократія. Хоча це як сказати. У Росії явка на голосуванні за поправки до Конституції склала 67,97%, з яких 77,92% (тобто майже 53% наділеного правом голосу населення) проголосували ствердно. В Україні ж на місцях будуть заправляти люди, обрані 5%, 10%, 15% жителів, в залежності від регіону.
Хто не дуже «дійшов» до ділянок — так це умовні «виборці Зеленського». Є дві таких категорії: це прості люди, яких все дістало, і активна молодь, яка тягнеться до всього нового. Вийшло, однак, так, що дістати перших примудрився навіть Зеленський, і вони зовсім втомилися від політики. А другі звично проігнорували свій громадянський обов’язок.
Втім, саме серед цих груп багато хто вирішив підтримати партію Шарія, яка — судячи з даних екзит-полу Шустера — проходить в Харківський, Одеський, Миколаївський і Маріупольський міський поради. За нашою інформацією, прохідний бар’єр партія долає і в Краматорську, Запоріжжя, Дніпрі, по іншим н.п. — стежимо за результатами.
Низька явка, однак, створює небезпечний простір для фальсифікації — з огляду на деякі законодавчі нововведення, через які стало складніше встановити істинний результат голосування. Тим більше, що при меншій явці поліція зареєструвала більше порушень, ніж в 2019, причому старих зухвалих технологій: каруселі, «ТІТУШКИ» на ділянках, помилкові мінування. Хоча були і оригінальні ноу-хау — чого тільки варто було поява альтернативного виборчої дільниці в Сумській області!
Тому і екзит-пол (який чомусь довірили Шустеру, а не більш переконливим конторам) слід сприймати з неабиякою часткою скепсису — точні цифри ще можуть підкоригувати. Особливо інтенсивно зараз ходять чутки, що Кличко на Банковій хочуть віддати перемогу в першому турі, щоб другого туру з Олександром Поповим (ОТЗЖ) не сталося. «Слугу народу» Ірині Верещук з її парасолькою зараз не позаздриш.
тренди
Основна простежується закономірність цих виборів — місцеві еліти уникли «жорсткої» перезавантаження. Мери або зберегли пост в першому ж турі, або вийдуть у другий зі зручним спаринг-партнером. Десь, втім, інтрига зберігається — як у Львові, де партія Порошенко «Європейська солідарність» попередньо навіть обійшла партію Садового. А у її кандидата в мери є хороший потенціал для мобілізації.
У ряді регіонів перемогли партії, про які на загальнонаціональному рівні ніхто нічого не чув, як «Єдина Альтернатива» в Чернівцях. Здавалося, що кожен мер хоче роздобути собі в розпорядження власний проект, щоб відмежуватися від політичного центру. «Слуга народу», яка раніше могла служити суспільної консолідації, показала вражаючий результат хіба що в рідному Зеленському Кривому Розі, в Черкасах та на Закарпатті. У випадку з Кривим Рогом, кажуть, це було особисте побажання президента.
Однак сказати, що «слуги» розгромно програли ці вибори, буде не зовсім коректно, на підставі проміжних підсумків щось. У багатьох містах і обласних радах «слуги» ще можуть увійти в коаліцію і навіть претендувати на посаду секретарів. Підступний план Банкової — садити потім неугодних глав у в’язницю і брати міськради під свій контроль. Але план цей, з оглядкою на малу легітимність правлячої партії, навряд чи вдасться втілити в життя, оскільки регіони не зрозуміють і не приймуть.
Так, про «феодалізацію» або навіть «федералізацію» — це вже не «російська пропаганда», а об’єктивна тенденція. Доречним видається порівняння, що нинішні вибори — це референдум про довіру президенту разом з усією його раттю. І президент його в общем-то провалив. Ми всі бачили, як на місцях політизують тему карантину і відмовляються вводити обмеження; з Києва погрожували пальцем і кримінальними справами — але ніхто так і не сів.
Зеленський пророкував, що через таких як мер Харкова Кернес помруть тисячі людей — але Кернес розгромно переміг в першому турі — і це при тому, що до цих пір не дуже зрозуміло його стан здоров’я (аж до конспірологічних теорій, що насправді мер помер, а його партія просто користується гучним брендом). Місцевим лідерам довіряють більше, ніж всієї вертикалі влади — «слуги» успішно досягли такого результату менш ніж за 15 місяців.
І що найзагрозливіше — наростають суперечності не тільки між регіонами і центром, а й між регіонами. За рейтингами загальнонаціональних партій (роль яких тільки зросте до майбутніх парламентських виборів) знову проглядається електоральна вісь Харків-Одеса: ті, хто на Заході від неї, голосували за «ЄС», як колись за «Нашу Україну», а ті, хто на Сході — за ОТЗЖ, як колись за «Партію регіонів». Сумська область, судячи з останніх даних, лавірує в сторону від «помаранчевих», так і Закарпатті, схоже, не дуже перейнялася «армовіром».
Чим подібний розкол закінчився в 2004-му році — все пам’ятають. Тільки тоді в країні не було війни і у президента Кучми все-таки був ресурс для відновлення правопорядку. А Зеленський радить Лукашенко вести діалог з мітингувальниками і називає два Майдани «проявом політичної мудрості українського народу». Через що мимоволі сумніваєшся в його майбутньому.
інші спостереження
Дуже низькі показники видала партія «Батьківщина», яку вже давно списують з рахунків — її виборець старіє, а нових вона залучати не навчилася. Позначилися, мабуть, і дивна кадрова політика, і суперечливість висловлювань Юлії Володимирівни, яка чи то підтримує влада, чи то в опозиції. Якщо ніякого перезавантаження найближчим часом не станеться — один з найстаріших політичних брендів України може «померти» вже до майбутніх парламентських виборів.
Ставка на радикальні методи політичної боротьби не допомогла «Нацкорпусу» і іншим націоналістичним проектам. Ці вибори підтвердили, що дані партії користуються хоч чимось, схожим на підтримку, лише в західних областях — але там і без того жорстка внутрішньовидова конкуренція, між тими ж «ЄС», «Голосом» та іншими «Самопоміч». Ходять чутки, що радикалів будуть відрізати від фінансування або навіть жорстко пресувати, оскільки вони ще можуть виступити бойовим крилом в разі масових антиурядових протестів, як це було в 2013-му. Тому краще відразу заховати від гріха.
Але саме, звичайно, несподіване відкриття для нас — це щире здивування «слуг народу» від їх програшу і початок внутрішніх розборок в партії, хто крайній. Пам’ятаючи все, що сталося, починаючи з уряду «молодих реформаторів» і закінчуючи горезвісним «опитуванням Зеленського», а ще згадуючи, як глава фракції Давид Арахамія не бачив нічого поганого в ураженні на виборах — чого ще вони очікували і на що взагалі сподівалися?
Так, зараз можуть навіть статися якісь перестановки в Офісі Президента, хтось піде зі скандалом, Зеленський може навіть змінити риторику (переставши орієнтуватися на радикальних націоналістів), але все це буде вже пізно і нанівець. Основне питання — досидять чи «слуги» свої терміни, або їх підсидять штучно. Благо особливо ні у кого бажання підтримати в скрутну хвилину главу держави і його команду нині не виникає.
Фото: zn.ua
.
