Статті
центр снід, центр віл, віл/снід, кривий ріг, кабінет довіра
15340
page-template,page-template-blog-large-image,page-template-blog-large-image-php,page,page-id-15340,bridge-core-2.9.8,qodef-qi--no-touch,qi-addons-for-elementor-1.5.1,qode-page-transition-enabled,ajax_fade,page_not_loaded,,vertical_menu_enabled,side_area_uncovered_from_content,qode-theme-ver-28.2,qode-theme-bridge,wpb-js-composer js-comp-ver-6.7.0,vc_responsive,elementor-default,elementor-kit-5
 

Статті

В даній статті ми розповімо про баланс ризиків тромбозів та  кровотеч у пацієнтів із проблемами з боку печінки, про «невловимий»  діагноз тромбозу портальної вени, спонтанний бактеріальний  перитоніт та його діагностику і лікування, а також надамо деякі  поради щодо парацентезу. У цій статті ви знайдете відповіді на  наступні питання:   - Чому пацієнти із порушеною функцією печінки одночасно  мають ризики як тромбозів, так і кровотеч?   - Як ми повинні інтерпретувати значення МНО пацієнтів із  порушеною функцією печінки під час встановлення діагнозу тромбозу або кровотечі?   - Чи повинен пацієнт з підвищенням МНО, отримувати  антикоагулянти для профілактики тромбозу портальної вени  або легеневої артерії?   - Чи потрібна транексамова кислота пацієнтам із кровотечою  при порушеній функції печінки?   - Чому концентрат протромбінового комплексу раніше не був  широко використовуваний серед пацієнтів із печінковою  недостатністю, а зараз його значення переосмислюється?   - Чи потрібно вам визначати МНО перед виконанням  парацентезу?   - При якій кількості тромбоцитів безпечно виконувати  парацентез?   - Які є покази до вливання альбуміну після парацентезу?  -...

Підсумковий документ про поточні клінічні рекомендації щодо використання  вакцин проти COVID-19, які наразі дозволені або схвалені в США (CDC, 08.11.2021) Pfizer–BioNTech Moderna JanssenТип вакцини мРНК мРНКВекторна вакцина на  платформі аденовірусу  26 типу без здатності до  реплікаціїВік 5-11 років 12 років і старше ≥18 років ≥18 роківДоза 10 мкг 30 мкг100 мкг (первинний курс та  додаткова доза), 50 мкг (бустерна  доза)5×1010 вірусних частинокОб’єм 0,2 мл 0,3 мл0,5 мл (первинний курс та додаткова  доза); 0,25 мл (бустерна доза)0,5 млКількість доз для  первинного курсу  вакцинації2 2 1Мінімальний інтервал  між дозами  первинного курсу3 тижні (21 день) 1 місяць (28 днів) –Додаткова доза для  пацієнтів із помірним  чи важким  імунодефіцитомНаразі не  дозволено та не  рекомендовано  для цієї вікової  групиРекомендована  щонайменше  через 28 днів після  другої дози або  первинного курсу  вакцинації для  пацієнтів із  помірним та тяжким  імунодефіцитом  віком 12 років і  старше. Рекомендована щонайменше через  28 днів після другої дози або  первинного курсу вакцинації для  пацієнтів із помірним та тяжким  імунодефіцитом віком 18 років і  старше.  Для додаткової дози слід  використовувати вакцину того ж  виробника, що і для первинного  курсуНе дозволено для  використання для  додаткової дози.  Дивіться інструкцію нижче ...

The American Academy of Ophthalmology (AAO), 2020 Що очікувати протягом першого року життя дитини. Протягом першого року життя зір дитини значно змінюється. Педіатр  повинен перевіряти зір здорової дитини під час кожного відвідування  і відмітити чи він розвивається належним чином. Знання необхідної  інформації допоможе спостерігати та насолоджуватися зоровим  розвитком дитини. Новонароджені: пристосування  до світла і  розвиток  фокусуванняПри народженні дитина дуже чутлива до яскравого  світла. Ви можете помітити, наскільки малі її зіниці, які  обмежують кількість світла, що потрапляє в очі.  Новонароджена дитина може бачити щось поруч  периферичним (бічним) зором, але центральний зір  продовжує розвиватися. Протягом декількох тижнів, коли розвивається сітківка,  зіниці дитини розширюються. Вони можуть бачити  світлі та темні діапазони й візерунки. Великі форми  та яскраві кольори можуть почати привертати її увагу.  Дитина також може почати фокусуватися на об’єкті  прямо перед собою. Приблизно в 1 місяць дитина може ненадовго  зосередитися на вас, але все одно віддає перевагу  предметам яскравого кольору на відстані до 1  метра. Немовлята...

Практичні настанови ISUOG (2020). Цитомегаловірус (ЦМВ), член сімейства герпесвірусів, є  найпоширенішою вірусною причиною вродженої інфекції, яка  вражає 0,2–2,2% усіх живонароджених дітей. Це провідна  негенетична причина нейросенсорної втрати слуху (НСВС) і  основна причина неврологічної інвалідності. Близько 10-15%  новонароджених з вродженою ЦМВ-інфекцією будуть мати  симптоми при народженні, а до 25% інфікованих дітей матимуть  відтерміновані порушення.  ЦМВ-інфекція може бути первинною (інфікування під час вагітності)  або вторинною (реактивація попередньої інфекції або повторне зараження іншим штамом вірусу). Антенатально передача вірусу  до плоду відбувається через плаценту. Передача більш вірогідна  після первинної інфекції матері під час вагітності, ніж після  повторної інфекції. Немовлята, народжені від матерів із первинною  ЦМВ-інфекцією, у середньому мають ризик вродженої інфекції  близько 30–40%, тоді як у дітей, народжених після вторинної інфекції  матері, ризик становить близько 1–2%. Ризик вродженої інфекції,  ймовірно, змінюється залежно від того, на якому етапі вагітності  відбувається первинне інфікування, збільшуючись приблизно від 30%  у першому триместрі до 47% у третьому триместрі. Хоча ризик  передачі...